Зупинка кровотечі з варикозного вузла
Розрізняють
тимчасову та кінцеву зупинки кровотечі.
Тимчасовазупинка кровотечі
проводиться як невідкладна самодопомога
і взаємодопомога на місці пригоди до
відправлення хворого в стаціонар. Вона
досягається за допомогою тампонади
рани, накладання стискуючої пов’язки,
пальцевого притиснення судин, накладання
джгута, максимального згинання кінцівки
в суглобі.
Кінцевазупинка
кровотечі проводиться механічними,
фізичними, хімічними чи біологічними
способами. Вона вимагає певних умов та
необхідних засобів, і тому повинна
проводитися в лікувальному закладі.
Механічні
методи зупинки кровотечі.До них
відносять перев’язку судини в рані,
перев’язку судини на її протязі. Ці
методи найбільш ефективні, коли не
вдається зупинити кровотечу в гнійній
рані. Для кінцевої зупинки кровотечі з
великих артерій чи вен використовують
накладання судинного шва, який відновлює
цілісність судинної стінки та кровотік.
При значних дефектах судинної стінки
використовують штучні протези чи
фрагменти великої підшкірної вени
хворого.
Фізичні методи
зупинки кровотечі.До цих методів
відносять використання високих
температур, що викликає коагуляцію
білка (діатермокоагуляція).
Низькі температури підсилюють спазм
судин та прискорюють тромбоутворення.
Продовжується розвиватися метод
кріохірургії в основі якого є застосування
холоду при операціях на органах, що
добре кровопостачаються (мозок, печінка,
нирки). Крім того, застосовують електронне
випромінювання (лазерний ніж) у хворих
з підвищеною кровоточивістю, або при
онкологічних операціях.
Хімічні методи
зупинки кровотечі.Хімічні методи
зупинки кровотечі ґрунтуються на
застосуванні судинозвужувальних
препаратів та препаратів, які підсилюють
здатність крові до згортання (адреналіну
гідрохлорид 0,1 %, 10 % розчин атропіну
сульфату). При невеликих поверхневих
ранах і подряпинах користуються
кровоспинним олівцем (розчин галуну,
амонію сульфату і оксиду кальцію).
При маткових
кровотечах парентерально застосовують
ерготал, пітуїтрин. Для підвищення
здатності крові зсідатися призначають
10 % розчин кальцію хлориду, ε-амінокапронову
кислоту, дицинон, вікасол.
Біологічні
методи зупинки кровотечі.До них
відносять використання препаратів,
отриманих з крові (тромбін, фібринова
плівка, гемостатична губка). Для зупинки
кровотечі з паренхіматозних органів
використовують тампонаду м’язами,
великим чіпцем чи фасцією.
Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
Надання долікарської
допомоги на місці пригоди полягає в
тимчасовій чи попередній зупинці
кровотечі за допомогою джгута, бинтів
чи підручних засобів.
Накладання
стискуючої пов’язки використовують
для тимчасової зупинки кровотечі з
пошкоджених дрібних артерій, вен,
пораненнях шкіри, м’язів тощо. З цією
метою найкраще використати універсальний
перев’язочний пакет. Переваги цього
засобу полягають у його стерильності,
яка зберігається впродовж багатьох
років. До складу універсального
перев’язочного пакету входять дві
ватно-марлеві подушечки, одна з яких
нерухома, а друга за допомогою марлевої
муфти може рухатися вздовж бинта.
Невелика рана закривається однією
подушечкою, на яку накладається друга.
Якщо площа рани велика, то подушечки
прикладають одну коло другої, закриваючи
всю поверхню. При накладанні стискуючої
пов’язки дотримуються загальних правил
бинтування. При відсутності універсального
перев’язочного пакету можна використовувати
звичайну чисту тканину (носову хустинку,
відріз простирадла тощо). Нею туго
бинтують пошкоджену ділянку тіла,
попередньо наклавши на рану марлю, а
поверх неї – шар вати.
Підвищене положення
кровоточивої ділянки сприяє зупинці
невеликих венозних кровотеч. Цей метод
особливо ефективний після накладання
стискуючої пов’язки.
Максимальне
згинання в суглобі може бути використане
при кровотечі з верхньої та нижньої
кінцівки. При пораненні судин передпліччя
та кисті тимчасову зупинку кровотечі
проводять шляхом максимального згинання
і фіксації в цьому положенні ліктьового
суглобу.
При кровотечі з
плечової чи підключичної артерії
відводять назад обидва плеча і зв’язують
їх ременем чи бинтом (рис. 25). При кровотечі
з стопи і гомілки максимально згинають
ногу в колінному суглобі. При кровотечі
з стегнової артерії згинають кінцівку
в кульшовому суглобі (рис. 26). В ділянці
суглобу, який максимально згинають
кладуть ватно-марлевий валик. Про
ефективність проведеного заходу свідчить
припинення кровотечі та пульсації на
периферійних артеріях.
Пальцеве притиснення
артерій проводять вище місця поранення
великими пальцями обох рук. Скроневу
артерію притискають до виличної кістки;
лицеву – до середньої третини нижньої
щелепи; загальну сонну артерію – до
сонного горбика на поперечному відростку
VІ шийного хребця посередині внутрішнього
краю грудинно-ключично-соскоподібного
м’язу, в середній його частині; підключичну
– до І ребра в надключичній ямці ззовні
від місця прикріплення
грудинно-ключично-соскоподібного м’язу;
пахвову – до головки плечової кістки
у пахвовій ямці по передньому краю
волосся; плечову – до плечової кістки
в середній третині внутрішнього краю
двохголового м’язу; ліктьову і променеву
артерії – до відповідних кісток у
дистальній третині передпліччя. При
кровотечі з клубових судин – притискують
до хребта кулаком черевну аорту зліва
на рівні пупка. Задню великогомілкову
артерію притискають до задньої поверхні
медіальної кісточки; тильну артерію
стопи – до заплеснових кісток у проекції
І міжпальцевого проміжку.
|
|
Рис. | Рис. 26. Тимчасова |
Накладання джгута
– один з найбільш ефективних способів
тимчасової зупинки кровотечі. Джгут є
еластичною гумовою трубкою чи паском
завдовжки 1,5 метра, на одному з кінців
якої є ланцюжок, а на другому – гачок.
Найбільшого поширення набули еластичний
гумовий джгут Есмарха і джгут-закрутка
з матерії (рис. 27).
Рис. 27. Кровоспинні
джгути.
Джгут накладають
на пахвинну ділянку, верхню третину
плеча, на передпліччя, верхню і нижню
третину стегна, на гомілки вище місця
поранення. Джгут слід накладати якомога
ближче до рани так, щоб його добре було
видно. Перед накладанням джгута попередньо
шкіру захищають м’якою підкладкою.
Далі джгут розтягують і накладають 1-й
тур, який має бути найтугіший; наступні
2-й і 3-й тури розташовують ближче до рани
після чого зав’язують чи закріплюють
гачок на ланцюжку (рис. 28).
Про ефективність
кровотечі свідчить зупинка кровотечі,
зникнення периферійного пульсу, блідість
шкірних покривів. Під джгут (обов’язково!)
кладуть записку із зазначенням дати та
часу його накладання. Влітку джгут
дозволяється накладати до 2-х годин,
взимку – до однієї години. Щогодини, а
взимку через кожні 30 хвилин, джгут
розслабляють на декілька хвилин для
відновлення кровотоку в кінцівці,
попередньо притиснувши артерію пальцями.
Після цього джгут накладають трохи
вище.
При накладанні
джгута на ділянку верхньої третини
плеча 2-3-ма турами охоплюють плече, після
чого обидва кінці джгута ведуть спереду
і ззаду грудної клітки і закріплюють
на протилежному надпліччі.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
Варикозна хвороба представляє собою небезпечне захворювання, що вражає не тільки людей у віці, а й молодь. Основна причина, що викликає варикозне розширення вен це витончення судинних стінок, збільшення діаметра венозного просвіту, застій крові і несвоєчасне її відтік. Як результат прогресування хвороби виникають варикозні вузли, виразки, екземи та кровотечі.
Зміст:
- Причини кровотеч
- Локалізація, класифікація, клінічна картина
- У чому полягає загроза
- Що робити
- Профілактичні заходи
Причини кровотеч
Кровотеча з хворих ніг
Без належного і своєчасного лікування стінки судин стоншуються все сильніше, в вені накопичується велика кількість застійної крові і в певний момент відбувається розрив судини. Найбільш часто подібна картина спостерігається в області гомілки. Кровотеча може бути дуже інтенсивним, крововтрата надто великий, і привести до летального результату. Виникає як спонтанне явище при тривалому перебігу варикозної хвороби або травматичне при пошкодженні нижніх кінцівок.
Причинами можуть бути:
- удари,
- забої,
- порізи,
- проколи,
- підняття важких предметів,
- сильний кашель,
- надмірне навантаження,
- тривале стояння,
- постійне здавлювання судинних стінок,
- гіпертонічний криз.
Кровотеча класифікують по МКБ 10 рубрика 183 – варикозне розширення , будь-які стани.
Локалізація, класифікація, клінічна картина
Варикозне розширення вен найчастіше виникає у жінок, старше середнього віку, і рідко вражає чоловіків цієї ж вікової групи. Є випадки виникнення хвороби у молодих людей і дітей. Загострення захворювання, яке тривалий час протікає приховано, провокує кровотечу нижніх кінцівок. Воно локалізується в нижній третьої частини гомілки і в районі щиколотки. Найбільшу небезпеку становлять місця з вираженим, випирає малюнком вен.
Залежно від інтенсивності і причинності явища, кровотечі класифікують:
- Спонтанна. Виникає в разі тривалого прогресування варикозу, коли хворий не звернувся за своєчасною допомогою. Розширення вен чітко виражене, малюнок судин добре проглядається під шкірою, можливо наявність вузлів і трофічних виразок. Відбувається одночасний розрив вени і оточуючих її тканин.
- Травматична. Спостерігається при пошкодженні шкірного покриву або патологічної вени. У разі навіть незначної травми, наприклад, невеликого порізу, кров випливає безупинної струменем, але хворий може це помітити надто пізно. У вертикальному положенні зупинити кровотік неможливо. Травматичне кровотеча характеризується великою втратою крові.
Підшкірна кровотеча
- Підшкірна. Буває спонтанним і травматичним. Залежно від місця розташування патологічної вени, випромінювання крові може бути інтенсивним або незначними. Виявляється у вигляді гематом. Найнебезпечніша форма кровотечі – з вени, розташованої в області виразкового дна. Його причиною може бути гнійна інфекція і аутоіммуноагрессія. Як результат – некроз тканин і стінок вен.
- Зовнішня. Початок кровотечі характеризується пошкодженням поверхневих шкірних покривів. Шляхом порізу або проколу дерми відбувається одночасне порушення цілісності судинних стінок і вивільнення крові з близько розташованої вени.
Клінічна картина при всіх видах варикозного кровотечі характеризується відсутністю у пацієнта больових відчуттів незалежно від того, настав розрив вен спонтанно або травматичним шляхом.
Зовнішнє витікання крові спостерігається набагато частіше, ніж підшкірні крововиливи. Кровотеча нижніх кінцівок характеризується помірним або інтенсивним випромінювання темної крові з рани. При підшкірному розриві венозного вузла гематоми утворюються практично по всій гомілці, що призводить до виникнення больового синдрому і тимчасової втрати працездатності.
У чому полягає загроза
Оскільки пацієнт не відчуває болю , він не може вчасно помітити початок ізліванія крові. Це призводить до великих крововтрат. Крім того, після виявлення подібної ситуації, постраждала людина відчуває сильний емоційний стрес і напади паніки. Раптовість ситуації виводить хворого з рівноваги, і робить його нездатним міркувати розсудливо, щоб скоріше зупинити варикозне кровотеча.
В результаті підвищується артеріальний тиск, частішає серцевий ритм, рух крові прискорюється, і витікання її з рани стає більш інтенсивним. Заздалегідь спрогнозувати, скільки крові може витекти, нереально. Сильна крововтрата може привести до шоку і смерті. Для запобігання небезпечної ситуації необхідно надати хворому першу допомогу.
Що робити
У разі розриву вен нижніх кінцівок в першу чергу необхідно зберігати спокій. При правильному і адекватному поведінці кров можна легко зупинити. Необхідні заходи:
- Слід накласти пов’язку, що давить: спочатку на рану кладуть складений в кілька разів шматок тканини, туго забинтувати ногу марлевим або еластичним бинтом.
- Прийняти горизонтальне положення, яке сприяє відтоку крові з розширених вен. Ноги покласти на піднесення – подушку, валик.
- Прикласти будь-який холодний предмет на 20 хвилин. Якщо кровотеча виникло на вулиці, після накладення пов’язки потрібно сісти на лавку, підняти ноги, попросити перехожих допомогти – купити щось холодне.
Звернення до лікаря
- Звернутися за допомогою до медиків обов’язково. При сильній крововтраті призначають лікування, антибіотики проти можливого зараження. Коли розрив відбувається на ділянці ноги з виразкою, потрібно прошити судину щоб уникнути розвитку тромбоемболічних ускладнень і септикопіємії.
При зовнішньому розриві варикозних розширених вен, дії медперсоналу зводяться до наступного: пальцеве натиснення (притиснення судини), накладення тугий пов’язки, при необхідності – прошивання судини в пошкодженому помсти або на всьому протязі. У деяких випадках виконують склеротерапію з компресією. При внутрішньому розриві використовують мазі зовнішнього дії, анальгетики і НПЗЗ. На будь-якому етапі лікування призначають флеботонікі і флебопротектор.
Профілактичні заходи
Небезпечне варикозне розширення вен, яке класифікують по МКБ 10 рубрикою 183, становить серйозну загрозу. Точніше буде сказати, що небезпечний, власне, не варикоз, а його наслідки:
- Тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок.
- Трофическая екзема, що супроводжується сильним свербінням.
- трофічні виразки у вигляді глибоких відкритих ран.
- бешихи, що змінюють структуру шкіри гомілок.
- Кровотечі з варикозно розширених судин.
- Флеботромбоз – захворювання глибоких вен.
- Посттромботичний хвороба – хронічна венозна недостатність.
- Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА).
- Лімфедема – сильний набряк тканин нижніх кінцівок.
Крім того , варикоз може вражати різні ділянки тіла, хоч і локалізується найчастіше на ногах. Особливу небезпеку становить венозний розширення поверхневих і глибоких судин стравоходу, яке може супроводжуватися потужним крововиливом і часто є наслідком цирозу печінки.
Картина така, що лікувати варикозну хворобу необхідно відразу, а не чекати, поки утворюються вузли і виразки і відкриється кровотеча. Якщо ж хвороба прийняла запущений характер, необхідно провести профілактичні заходи, щоб не погіршити ситуацію:
- Своєчасне періодичне звернення до флеболога. Консервативне медикаментозне лікування, призначене досвідченим фахівцем, може допомогти запобігти випромінювання крові, поліпшити її якісний склад і знизити ризик утворення вузлів.
- Слід відмовитися від носіння незручного тісного взуття і взуття на підборах. Не можна носити дуже вузьку одяг, яка може передавлює судини. Адже кровотеча поверхневих вен ніг може початися навіть при одяганні звичайних шкарпеток.
- Для посилення кровообігу слід періодично виконувати нескладну гімнастику – постояти на носочках без взуття, обертати стопи, ворушити пальцями нижніх кінцівок.
- Обов’язково потрібно стежити за своєю вагою. При варикозної хвороби необхідно дотримуватися дієти, дотримуватися правильного харчування і вживати багато вітамінів.
Вилікувати існуюче захворювання ці заходи не допоможуть (необхідна комплексна терапія), але запобігти небезпечні наслідки варикозу можна. Важливо пам’ятати кілька простих речей, щоб правильно поводитися при раптовому розриві судин:
- Ніколи не накладати на ногу джгут – сусідні судини закровоточат.
- Носити з собою елементарний набір засобів надання першої допомоги.
- Спробувати зупинити кровотечу до приїзду швидкої допомоги.
- Якщо це вдалося, проводити залишок дня потрібно спокійно.
- На наступний день пов’язку можна зняти, попередньо змочивши бинт в розчині марганцівки.
При варикозної хвороби протипоказаний масаж ніг, відвідування лазні або сауни. Постійно потрібно стежити за рівнем артеріального тиску. При дотриманні певних заходів профілактики, кровотеча можна запобігти або хоча б відстрочити.
Источник
Кровотечею називається витікання крові з судин або назовні, або в будь-які порожнини організму. Кровотечі поділяються на такі види. Залежно від місця вилиття крові вони можуть бути:
— зовнішні кровотечі це ті кровотечі, які виникають при пошкодженні шкіри і підшкірних м’яких тканин або слизових оболонок і, як правило, видно неозброєним оком будь-якій людині. Для виявлення таких кровотеч не потрібно жодної медичної освіти, оскільки ізлівшуюся кров бачить як хворий, так і навколишні його люди.
— внутрішні кровотечі це такий вид кровотеч, при якому кров виливається або в просвіт якого-небудь внутрішнього органу (наприклад, кровотеча з шлунково-кишкового тракту, кровотеча з сечового міхура, маткова кровотеча, кровотеча з нирки та інше), або всередину замкнутої порожнини людського організму. Прикладом таких кровотеч може бути кровотеча в черевну або грудну порожнину, кровотеча в порожнину черепа, або в порожнину якого-небудь суглоба).
Також кровотечі поділяються залежно від виду пошкодженої судини з якого воно виникло. За цим принципом кровотечі бувають наступних видів:
— артеріальна кровотеча з назви видно, що воно виникає при пошкодженні будь-якої артерії. При артеріальній кровотечі кров, як правило, виливається пульсуючим струменем, колір її яскраво-червоний. Такі кровотечі найчастіше бувають небезпечними для життя, оскільки дуже швидко призводять до знекровлення людського організму.
— венозні кровотечі виникають при пошкодженні вени. Кров при даному виді кровотеч виливається набагато менш слабким напором, на відміну від артеріального ніколи не пульсує і тече безперервним струменем. Кров, як правило, має темно вишневий відтінок. Найчастіше ці кровотечі не бувають загрозливими, набагато легше зупиняються. Однак, при пораненні великих вен, вони також здатні привести до швидкого знекровлення і загибелі при несвоєчасній його зупинці.
-капілярні кровотечі це кровотечі, які виникають при невеликих поверхневих ушкодженнях. Кров при цьому виливається з безлічі дрібних капілярів. При цьому кровоточить вся поверхня рани, на зразок губки. Кров має яскравий, як при артеріальних кровотечах червоний відтінок. Також як і венозні, капілярні кровотечі рідко бувають загрозливими для життя.
Існує безліч способів зупинки кровотеч. Вибір оптимального з них залежить від того, назовні або у всередину виливається кров, а також від того, артеріальний, венозний або капілярна кровотеча має місце.
При наявності або навіть при підозрі насімптоми внутрішнього кровотеченіябольного необхідно негайно доставити в спеціалізовану лікарню, де є підготовлений хірург, оскільки абсолютно всі внутрішні кровотечі є потенційно небезпечними для життя і часто вимагають проведення невідкладного хірургічного втручання (наприклад внутрішня кровотеча при розриві легені або селезінки).
При зовнішній кровотечі, в переважній більшості випадків навіть непідготовленій людині вдається хоча б тимчасово зупинити кровотечу, чого буває достатньо для того щоб без загрози для життя довезти пацієнта до лікувального закладу, де допомогу йому надаватимуть вже професіонали в галузі хірургії та травматології. Вони відносяться до базових знаніямпервой допомоги при кровотечах та пораненнях.
До тимчасових методів зупинки зовнішньої кровотечі відносяться наступні:
— Накладення гумового джгута цей метод є першорядним при артеріальних кровотечах. Джгут треба накласти вище місця кровотечі (наприклад, при кровотечі з кисті або передпліччя джгут потрібно накласти на плече; при кровотечі з гомілки на стегно і так далі) і затягнути його до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.
— Накладення пов’язки, що давить можна і потрібно застосовувати при будь-яких кровотечах, особливо при відсутності джгута. Суть методу полягає в тому, що на рану, що кровоточить накладається прокладка з бинта або будь чистої матерії, поверх якої здійснюється туге бинтування.
— Пальцеве притиснення артерій. Даний вид зупинки кровотечі вимагає певних навичок. Існують типові місця притиснення артерій, після яких кровотеча хоч тимчасово, але ефективно зупиняється. Так наприклад, якщо притиснути стегнову артерію пальцями, яка знаходиться трохи нижче пахової складки можна зупинити практично будь-яку кровотечу з нижньої кінцівки. Пальцеве притиснення сонної артерії на стороні ушкодження, допомагає зупинити кровотечі на обличчі або волосистої частини голови.
Ось такі нехитрі способи при своєчасному і правильному виконанні можуть допомогти врятувати життя людині або запобігти виникненню важких ускладнень, пов’язаних з крововтратою.
Источник